Пошукова система "Як зробити мовлення бездоганним"

ЦЕ ЦІКАВО!

Шанувальники рідної мови! Аби українська мова стала джерелом вашого натхнення - отримайте задоволення від віршів Дмитра Білоуса. З чудовими поезіями можна познайомитися тут

ДИДАКТИЧНІ ІГРИ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Дидактична гра — гра, спрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних умінь і навичок.

Використовують дидактичні ігри у навчанні та вихованні учнів усіх вікових груп за необхідності актуалізувати їхній досвід, повторити, уточнити, закріпити набуті знання і уявлення про природні явища, працю і побут людини. Вдаються до них і після спостережень, екскурсій, бесід та інших занять. Нерідко ігри з дидактичними матеріалами є основним засобом навчання і виховання, за допомогою яких вчитель готує дитину правильно сприймати об'єкти і явища навколишнього світу.

Як ігровий метод навчання дидактична гра постає у двох видах:

1) власне дидактична гра. Ґрунтується на автодидактизмі (самонавчанні) та самоорганізації учнів;

2) гра-заняття (гра-вправа). Провідна роль у ній належить вихователю, який е її організатором. Під час гри-заняття учні засвоюють доступні знання, у них виробляються необхідні вміння, удосконалюються психічні процеси (сприймання, уява, мислення, мовлення). Ефективне опанування знань і вмінь відбувається в практичній діяльності за активізації мимовільної уваги і запам'ятовування.

У дидактичній грі як формі навчання взаємодіють навчальна (пізнавальна) та ігрова (цікава) сторони. Відповідно до цього вчитель одночасно навчає учнів і бере участь у їхній грі, а учні граючись навчаються. Здатність дидактичної гри навчати і розвивати дитину через ігровий задум, дії і правила О. Усова визначає як автодидактизм.

Пізнавальний зміст навчання виявляється в його дидактичних завданнях, які педагог ставить перед дошкільниками не прямо, як на занятті, а пов'язує їх з ігровими завданнями та ігровою дією. Дидактична мета, прихована в ігровому завданні, стає непомітною для дитини, засвоєння пізнавального змісту відбувається не навмисне, а під час цікавих ігрових дій (приховування і пошуку, загадування і відгадування, елементів змагання у досягненні ігрового результату тощо).

Основним стимулом, мотивом виконання дидактичного завдання є не пряма вказівка вчителя чи бажання учнів чогось навчитися, а природне прагнення до гри, бажання досягти ігрової мети, виграти. Саме це спонукає школярів до розумової активності, якої вимагають умови і правила гри (краще сприймати об'єкти і явища навколишнього світу, уважніше вслуховуватися, швидше орієнтуватися на потрібну властивість, підбирати і групувати предмети та ін.). Так у старшому дошкільному віці на основі ігрових інтересів виникають і розвиваються інтелектуальні.

Дидактична гра як самостійна ігрова діяльність можлива лише за доступності дидактичних завдань для сприйняття школярами, наявності у них інтересу до гри, засвоєння ними правил та ігрових дій, які, у свою чергу, залежать від рівня ігрового досвіду. Такими є передумови використання дошкільниками набутих знань про предмети і явища навколишнього світу.

Для того щоб дидактичні ігри стимулювали різнобічну діяльність і задовольняли інтереси учнів, вчитель повинен добирати їх відповідно до програми дитячого садка для кожної вікової групи, враховуючи пізнавальний зміст, ступінь складності ігрових завдань і дій. Творче ставлення педагога до справи є передумовою постійного і поступового ускладнення, розширення варіативності ігор. Якщо у учнів згасає інтерес до гри, вчитель ініціює спільне придумування нових ігрових завдань, ускладнення правил, включення до пізнавальної діяльності різних аналізаторів і способів дій, активізацію всіх учасників гри.

Дидактична гра збагачує чуттєвий досвід дитини, забезпечує розвиток сприймання.

Розв'язання дидактичного завдання формує також і волю. Добросовісне виконання правил вимагає витримки, дисциплінованості, привчає до чесності, справедливості, впливає на розвиток довільної поведінки, організованості. Зміст і правила дидактичних ігор допомагають формуванню у учнів моральних уявлень і понять (про бережне ставлення до предметів як продуктів праці дорослих, про норми поведінки, стосунки з однолітками і дорослими тощо).

Отже, як і всі інші види ігор, дидактичні ігри стимулюють загальний особистісний розвиток школярів. Поєднання в них готового навчального змісту з ігровим задумом і діями вимагає від вчителя майстерного педагогічного керівництва ними.

Ефективним видом роботи, що сприяє мовленнєвому розвитку школярів, є ситуативні завдання. Вони стимулюють мислення й збільшують інтерес учнів до програмового матеріалу, підвищують їхню активність у формуванні знань, умінь і навичок – тобто пізнавальну активність.

Нові для себе предмети та явища учні можуть пізнавати по-різному: за допомогою слова, найближчих до дійсності засобів (моделей, картин, малюнків, схем), а також через оригінальне сприйняття, тобто безпосереднє ознайомлення з ними (спостерігання, перетворення предметів, читання літературних та прослуховування музичних творів).

Урізноманітнити інсценізації, рольові, ситуативні ігри, вправи, складання діалогів, монологів, всі ці види робіт сприяють розвитку ланцюгової реакції: усне мовлення внутрішнє мовлення письмовий виклад. Сутність цих завдань показує, що реалізація їх ґрунтується на особистісній індивідуалізації, оскільки створення на уроці ситуацій як системи учня з навчальним матеріалом можливе тільки за умови врахування рівня знань особистості, її власного досвіду, вікових особливостей, контексту діяльності, інтересів, світогляду почуттів.

ЛІНГВІСТИЧНІ ІГРИ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Іменник «Склад за складом» Скласти ланцюжок слів (іменників І відміни) так, щоб останній склад попереднього слова був першим складом наступного (мама, машина, насадка, калина, навігація, Японія, яма, магнітола). «Ланцюжок» Скласти ланцюжок слів (іменників ІІ відміни) так, щоб останній звук попереднього слова був першим наступного (клас, супутник, Київ, Вишгород, Дніпро, оазис, слон, носоріг, грім). «Відгадай слово» Записати іменники спільного роду, користуючись прослуханим визначенням: той, хто боїться важкої роботи (білоручка), той, хто багато говорить (базіка), той, хто втратив батьків (сирота), дитина, яка не слухається (неслух), той, хто часто плаче (плакса),той, хто любить хвалитися (хвалько), той, хто дуже неохайний (замазура), той, хто нічого не хоче робити (нероба). «Хто більше» Записати якнайбільше : а) іменників спільного роду (сирота, хитрюга, злюка, зівака, недоучка, лежебока, каприза, плакса, волоцюга), б) іменників чоловічого роду на –е (ножище, ручище, вітрище, кавунище, ведмедище, чоловічище, морозище, кожушище), в) іменників чоловічого роду на –а, -я (тесля, суддя, хлопчина, вельможа, вояка, шуліка,старшина). «Нові слова» Із літер запропонованого слова утворити іменники та визначити в них відміну: гелікоптер (пілот, Петро, реле, регіт, колір, літр, покер, тіло), аргонавт (вагон, авто, гора, тара, нога, вата, товар, рот). «Словничок- римовичок» Дібрати до слова якнайбільше іменників, щоб римувалися, поставити їх в орудному відмінку: калина – малина, Ніна, міна, Рина, машина, кабіна, Поліна, Аліна, ангіна, тополя – Оля, бараболя, квасоля, карти – жарти, парти, нарти, барти, сир – мир, вир, жир, пузир, вежа – пожежа, село – коло, воло, ніч – річ, піч, схід – дід, захід, рід, гід. «Хто перший» Поділити учнів класу на дві команди. Записати на дошці у дві колонки іменники, які треба поставити в родовому відмінку. Кожен учень повинен записати по одному слову. Слова для І команди: сани, терези, консерви, граблі, ножиці, обценьки, ляси, вила, шахи, ворота. Слова для ІІ команди: окуляри, абзаци, дебати, макарони, штори, гримаси, жнива, канікули, сіни, бриджі, перегони. Прикметник «Свої» словосполучення» Скласти словосполучення, поєднавши іменники лівої колонки з прикметниками правої. Утворені словосполучення записати в родовому відмінку однини. «Сховані слова» Записати відповідні визначенням іменники, додаючи до них самостійно підібрані прикметники. Визначити відміну іменників та групу за значенням прикметників: дійова особа в художньому творі (відомий персонаж), речі пасажира (зручний багаж), твір, який виконується речитативом (велика дума),спортивні змагання футболістів (цікавий матч), вид атмосферних опадів улітку ( сильний дощ), місце, де відбуваються вистави (великий театр), неотруйна змія із жовтими вушками (тонкий вуж), національна страва українців (смачний борщ), пташка, яка літає вночі (молода сова), місце поєдинку боксерів (зручний ринг). «Хто більше?» Записати прикметники, які найчастіше переходять в іменники, відповідно до назв тематичних груп: географічні назви: село Щасливе, село Червоне, вул. Прорізна, вул.. Тиха, вул.. Приколійна, село Святкове; прізвища: Красний, Голий, Чорний, Зоряний; документи: пояснювальна, доповідна, накладна; геометричні назви: пряма, крива, дотична; особи відповідно до роду занять: ланкова, чергова,вартовий. «Знаю більше» Утворити прикметники, визначити спосіб творення, користуючись записаними на дошці словотворчими моделями. «Влучне слово» Назвати прикметник за тлумаченням його значення та визначити спосіб творення:антонім слова близький (далекий), може перейти в іменник, коли називатиме місяць року (лютий), пісня для дитини (колискова), назва костюма для уроків фізкультури (спортивний), чия хата дістається у спадок (батьківська),за який проїзд платять штраф (безбілетний),назви ліній у математиці (крива, пряма), антонім слова минулий (майбутній). «Додай слово» До поданих іменників дібрати прикметники, узгодивши їх у роді: лебідь, біль, путь, акварель, щебінь, жовч, дріб, тунель, путасу, Сибір. «Перекладач» Перекласти словосполучення: острая боль, красноватая сыпь, барабанная дробь, широкая степь, горькая полынь, железнодорожная насыпь, подробная опись. Дієслово «Хто більше?» Записати словосполучення, у яких наявні перехідні дієслова . «А ти вмієш?» Написати твір-мініатюру, що складається лише з дієслів. («Пиріжечки, мої пиріжки» :просіяла, посолила, посолодила, замісила, поділила, зліпила, виклала, помазала, випекла, зарум’янила, дістала, пахнуть, обідаємо, смакуємо, наїлися.) «Підбери нове» Замінити неперехідні дієслова близькими за змістом перехідними: братися до роботи (розпочинати роботу), володіти мовою (знати мову), займатися фізикою (знати фізику), говорити про книжку (обговорювати книжку), готуватися до концерту (готувати концерт), розповісти про недоліки (виявити недоліки), написати про життя (написати біографію). «Допиши прислів’я» Назвати дієслова та визначити спосіб:1.Не кажи гоп, поки… 2. Не спитавши броду, … у воду. 3.Хто дбає, той і…4.Вік живи, вік…5. Курчат по осені… 6.Не за свою справу … 7. Біда вчить, як на світі…8.Семеро одного… «Знайди букву» Записати якнайбільше дієслів, вставивши пропущену літеру. Визначити дієвідміну: ви…ити (вибити, вимити, вижити, вилити, вишити), за…итися (забитися, завитися, зашитися, залитися, запитися). «Виправ помилку» Кожен із цих рядків належить відомому поету. Виправити помилки. Знайти дієслова. Визначити їх морфологічні ознаки. «Любіть Україну у сні й наяву»( А Малишко). «Як парость виноградної лози плекайте мову»( Т. Шевченко). «І чужому научайтесь й свого не цурайтесь»( М. Рильський). «Поясни зміст» Пояснити зміст спільнокореневих дієслів, назвати перехідні та неперехідні, скласти з ними речення: жити, оживати, оживляти, підживлювати; білити, біліти, забілювати; твердішати, твердити, підтверджувати. Числівник «Сила слова» Записати прислів’я, де були б наявні числівники, визначити їх розряд та відмінок (Семеро одного не ждуть. І один у полі воїн. Сім раз відмір, а раз відріж. Одна голова добре, а дві ще краще. Двом смертям не бувати.) «Одним словом» Утворити від поданих словосполучень складні прикметники або числівники, додавши іменник: 770 кілометрів. 50 років, 30 діб, 50 тисяч, 40 хвилин, 600 мільйонів. «Заміни цифрами» У словосполученнях замінити цифри словами, визначити відмінок числівників: твір на 5 сторінок, із зароблених 477 гривень, посадили на 700 гектарах, усім 39 учням, повернулися близько 12години,незабаром 2015 рік, пофарбували 11 вікон. «Пізнай світ» Записати географічні назви, до складу яких входять числівники. Пояснити правопис слів (Семиполки, Семигори, П’ятихатки , Трипілля, Первомайськ, Першотравневе). «Подумай» Знайти помилки та записати правильно словосполучення: п’ятеро зошитів, дві третіх літрів, у тисячі вісімсот дев’яноста шостому році, чотири будинків, два олівця. «Знайди» Знайти в словах числа: смородина, сорока, сорокопуд, Нестор, листопад, городина, штрих, зовсім, пістолет, родина, столиця, тризуб, листок, костоправ, трибуна, відвар, гетри, Прип’ять. «Відгадай» Написати слова, в яких містяться сотня букв к, стільки ж п та ю, чотири десятки а, семеро букв я. Дати визначення числівника.(Сток, стоп, стою, сорока, сім’я). Займенник «Спіймай займенник» Із прослуханих речень виписати займенники, визначити їх розряди: 1. Любить людей мене навчила мати. 2.Ти наше диво калинове, кохана українська мово. 3.Усе моє, все зветься – Україна. 4. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. 5.Свою Україну любіть. 6. Хто матір забуває, того Бог карає. «Відгадай» Знайти слова, до складу яких входять займенники, визначити їх розряд: 1.Вихвалялись перехожим три займенники-брати, що без них ніхто не зможе посуд вимити. 2. Яке слово твердить, що воно дитяча хвороба?(якір )3.Який острів указує на свій розмір?(Ямал) 4.У якому слові тридцять я?(Зоя) 5.У якому слові є сім літер я?(сімя) 6. На що нарікають водії, їдучи поганою дорогою?(ями) «Змоделюй» Скласти речення за схемами. Визначити відмінки займенників 1. Займенник Іменник дієслово займенник іменник прийменник іменник. 2. Дієприслівник прийменник прикметник іменник займенник прийменник прикметник іменник. 3. Займенник частка дієслово прислівник дієслово іменник. 4. Займенник іменник дієслово прислівник. «Доповнити прислів’я» Знайти займенники, визначити розряд кожного з них 1. Хто боїться, тому в… ( очах двоїться). 2. Ти – мені, а я - … (тобі). 3. Не копай яму ближньому, бо й сам… ( у неї попадеш). 4. З ким поведешся, … (від того й наберешся). 5. Не за свою справу… ( не берись). 5. Хто дбає,…( той і має). «Відгадай» Відгадати загадки, виписати займенники, визначити морфологічні ознаки Ця хата багата; Без неї ніколи Не підеш до школи. (Портфель) * * * Гострим плугом я орав, Сіяв зерна золоті, А горобчик підбирав І молов їх в животі. А тепер на нього глянь: Він поправився від знань. Як же зветься те зерно? Де знаходиться воно? (Букви) «Розтлумач» Прочитати фразеологізми, скласти з ними речення, визначити розряди займенників Бути собі на умі, бути хазяїном свого слова, і нашим і вашим, ні в сих ні в тих, у своєму репертуарі, сам не свій, відчути на своїй шкурі. «Редактор» Редагувати речення. Визначити морфологічні ознаки займенників 1. Іванова собака покусав мене, бо я не попередив, що прийду до нього пізно. 2. Підручник я взяв у товариша і пообіцяв, що не пошарпаю його і не порву. Прислівник «Шифрувальник» Розшифрувати закодовані методом переставляння букв прислівники, визначити розряди за значенням: лосеве (весело), цімильос (силоміць), пандучор (напрочуд),квутіл(влітку), бузок (збоку), бедро (добре). «Єдинопочаток» Використовуючи прислівники, скласти речення, в яких усі слова починаються з тієї самої літери: 1. Д (Довгою дорогою добирається додому Даринка). 2. С (Струнка сосна стояла самотньо). 3. П ( Почувши пісню, Петро присів, прагнучи прискіпливо пригадати приспів). «Відгадай» Відгадати загадки-жарти, визначити розряди прислівників за значенням 1. Який прислівник читається однаково зліва направо? (зараз) 2. В яких прислівниках є три-чотири приголосних і один голосний? (вдень, вверх, вниз) 3. Які прислівники запитують про себе? (щотижня, щодня, щогодини, щороку) 4. Який прислівник уживається із серцем? (натщесерця) «Продовжи ряд» Дібрати до прислівників синоніми, утворити, де можливо, ступені порівняння: радісно, крадькома, казково, яскраво. «Хто швидше?» Написати шість прислівників, що відповідають на питання як? (добре, погано, весело, гарно, сумно, смішно); шість – на питання де?; шість – на питання коли?

МОВНІ ШТАМПИ

09.01.2014 - 13:21 Одним із шляхів удосконалення української мови є очищення від мовних штампів. Мовні штампи – це перекладені фрази з російської мови. На перший погляд ці вирази наче й звучать українською, але за будовою не відповідають мовним нормам. Штампи порушують стрункість викладу, загромаджують текст зайвими словами, часто є нелогічними, тому їх варто замінювати на українські конструкції. Люби і вивчай рідну мову Наведу приклади таких порушень, які найчастіше трапляються в нашому мовленні, та способи їх заміни: взяти в розстрочку – взяти на виплат виписка з наказу – витяг з наказу високопосадова особа – достойник відзначати свято – святкувати вступити в силу – набрати чинности вступити у шлюб – одружитися (вступити можна в болото). гроші в розмірі 5 гривень – гроші на суму 5 гривень (розмір має взуття, одежа) давати добро – давати згоду добитися результатів – досягти або домогтися результатів (добитися можна до крові) доказати свою правоту – довести свою правоту (доказати казку) задаватись метою – ставити за мету займатися підприємництвом – бути підприємцем закон вступає в силу – закон набуває чинности залишити в спокої – дати спокій заставити це виконати – змусити або примусити це виконати (заставляють річ у ломбарді або кімнату меблями) з політичної точки зору – із політичного погляду крайнє необхідний – конче потрібний місце для сидіння – місце сидіти на даний час – на сьогодні, на цю пору накладна плата – післяплата належним чином – як належить, як слід не в образу сказано – даруйте на слові нанести удар – завдати удару (вітер наносить сміття) нести відповідальність – відповідати ніяким чином – аж ніяк підбивати підсумки – підсумовувати піддати критиці – критикувати переписка продовжується – листування триває прийти до порозуміння – порозумітися. Отож, вилучаємо з власного мовлення штампи й замінюємо їх питомо українськими конструкціями – лаконічними, точними, логічними, що відповідають мові Сенсар.

Орфоепічна хвилинка

Підвищення мовної грамотності школярів

Грамотність - слово багатозначне. У пошире­ному розумінні воно означає насамперед на­писання слів і речень без помилок, згідно з існу­ючими нормами правопису, які відповідають уста­леним нормам сучасної літературної мови.

Одна із складових загальної культури людини є її орфографічна та пунктуаційна грамотність. Уміти грамотно писати - життєва необхідність. Грамотна людина без труднощів напише заяву чи листа, зано­тує почуте або прочитане. Вона, безперечно, скрізь працюватиме краще, продуктивніше. А це те, чого потребує сучасна Україна, якій потрібні грамотні фахівці в усіх галузях державної діяльності. Тому вчителям, а словесникам передовсім, треба дома­гатися, щоб наші учні були освіченими, грамотними людьми, достатньою мірою ознайомленими з бага­тими скарбами української мови і могли практично використовувати їх. Запорука успіху вчителя-словесника в цій справі - вироблення системи навчан­ня грамотного письма.

Дуже важко українській мові в сучасному зруси­фікованому суспільстві стати загальновживаною в усіх сферах життя. Проїжджаючи у транспорті чи проходячи вулицями міста, звертаєш увагу на виві­ски, реклами, афіші, назви магазинів. Місто рясніє чужомовними назвами. І (мабуть, це вже професій­не) часто-густо впадають в око слова, у написанні яких допущені помилки: "діскотека" (дискотека), "евріка" (еврика), "більярд" (більярд), "товари по самих низьких цінах" (товари за найнижчими цінами), "найкращих побажань" (найкращих побажань), "зобов'язаний" (зобов'язаний) та ін. Мимоволі думаєш, що писав цю афішу чи рекламу колишній учень, яко­го словесникові не вдалося навчити грамотного письма. Проте кожен випускник загальноосвітньої школи, а тим паче ліцею чи гімназії, має бути гра­мотною людиною. Це безсумнівно. А ось досягти цього не так то й легко. Звичайно, багато залежить від самого учня, однак майстерність учителя відіграє чи не вирішальну роль, тому що він не тільки вчить, а й повсякденно спонукає учня підвищувати мовну грамотність.

Вивчаючи зі школярами правопис, ми зустрічає­мося з великими труднощами. Словесник насам­перед вимагає знання теорії мови - так диктує про­грама. Та щоб забезпечити грамотність, самого лише знання правил не досить, потрібна також різноманітна й ефективна практика письма, вико­нання навчально-тренувальних вправ, які мають виробити навички безпомилково і швидко застосо­вувати вивчені правила, працювати свідомо, адже правописна практика взаємопов'язана з постійним мисленням.

Передумовою правильного виконання різних видів завдань є стійка увага. Розсіяність - харак­терна психологічна особливість підлітків. Тому-то учнів насамперед слід привчати слухати, систе­матично й наполегливо виробляти вміння зосере­джуватися під час будь-якої письмової роботи. Проте одних словесних спонукань не досить. Для цього потрібні різноманітні, добре підготовлені навчальні завдання, які активізували б думку учня. Крім того, кілька робіт учитель має перевірити, на оцінку під час уроку, чим стимулюватиме дітей ви­конувати завдання уважно, з почуттям відповідаль­ності.

Серед різноманітних засобів, що застосовують­ся у школі для досягнення глибоких знань учнів з мови, дуже важливе місце відводиться роботі вчителя над виправленням помилок. Про порядок ве­дення й перевірку шкільних зошитів говориться у програмі з української мови: від учителя вимагаєть­ся перевіряти зошити, в яких виконуються на­вчальні класні й домашні роботи у 5-му класі - після кожного уроку в усіх учнів протягом першої чверті, з другої ж чверті у 5-9-х класах - після кожного уроку тільки в слабких учнів, у решти - не всі роботи, а найважливіші, але з таким розрахунком, щоб раз на тиждень перевірялися зошити всіх. Практика переконує: словесник має регулярно забирати для перевірки зошити як з класними, так і домашніми роботами. Така систематична фронтальна пере­вірка спонукає школярів завжди пам'ятати, що кож­на робота може бути перевірена й оцінена вчите­лем.

Я у своїй роботі не обмежуюся лише власною перевіркою виконання учнівських робіт, а й викорис­товую самоперевірку, взаємоперевірку, привчаючи таким чином школярів критично ставитися до своїх помилок і помилок товаришів.

Серед багатьох прийомів виправлення орфо­графічних і пунктуаційних помилок найефективні­шими є ті, які допомагають дітям усвідомити допу­щені ними помилки в письмових роботах різного виду й позбутися їх. Так, у зошиті слабкого учня за­креслюю написане неправильно і зверху подаю пра­вильний варіант, у роботі сильного учня - просто підкреслюю, а виправляю лише помилки на ще не вивчені правила. Підкреслюю помилки за встанов­леним принципом, а саме: орфографічні - двічі (на полях ставлю (І), пунктуаційні - один раз (на по­лях - V), стилістичні - хвилястою лінією (в окремих випадках на полях пишу пояснення). Пропущені розділові знаки ставлю сама, зайві -закреслюю. При неправильному розташуванні слів у реченні над словами ставлю цифри, визначаючи ними по­слідовність.

Не кожне порушення орфографічних чи пунктуа­ційних правил вважаю помилкою. Адже й орфо­графічні, й пунктуаційні помилки бувають грубі та негрубі. Не врахувавши це, ми не зможемо об'єктив­но оцінити рівень грамотності учнів, правильно організовувати їхню подальшу роботу.

Велике значення має для учня оцінка за викона­не завдання, адже це важливий стимул у вивченні мови. Тому, виправляючи помилки, беру до уваги, в якій роботі вони допущені: у тренувальній, письмовій з розвитку зв'язного мовлення чи в контрольній. Окрім того, до кожного учня застосовую індивідуаль­ний підхід, зважаю на його здібності, ставлення до навчання взагалі й до вивчення мови зокрема. Це допомагає мені підвищувати грамотність навіть у найслабших учнів. Вважаю за доцільне зазначити, що як би не було важко вчителеві, виконані учнями письмові роботи будь-якого типу мають перевіряти­ся до наступного уроку, поки у свідомості учня "свіжі" спогади про те, що він писав і як писав.

Програмою передбачено спеціальні уроки ана­лізу письмових робіт та роботи над помилками. Вони дають бажаний ефект лише тоді, коли така робота проводиться в певній системі, коли увесь матеріал згрупований, а послідовність уроку та методичні прийоми добре продумані.

Робота над помилками проводиться в зошитах, де виконувалися завдання.

Найповнішу картину успішності учнів дають на­писані ними перекази і твори, бо саме вони потре­бують активного творчого застосування у мовній практиці здобутих знань, умінь, навичок. У таких роботах мовні помилки поділяються на: орфо­графічні, пунктуаційні, граматичні (словотворчі - будова і творення слів; морфологічні - зміна форм слів; синтаксичні - будова словосполучень і речень), лексичні і стилістичні.

У боротьбі за високу грамотність важливо, щоб робота вчителів-словесників була підтримана всіма педагогами школи, щоб усі вчителі-предметники виробляли в учнів навички логічно, послідовно, чітко й грамотно висловлювати свої думки усно й на письмі, збагачували мову учнів науковими терміна­ми зі свого фаху. Для досягнення цієї мети вчитель повинен передовсім стежити за власною як усною, так і писемною мовою, багато читати, частіше звер­татися до словника.

Ефективним засобом підвищення мовної грамот­ності учнів, а також їхнього мовленнєвого розвитку є позакласні заходи і уроки з позакласного читання. Шкільні програми з літератури передбачають також твори для самостійного читання. Важливе не тільки саме прочитання рекомендованого твору, а й думки та почуття, які він викликає. Тому періодично про­воджу письмові роботи за творами з позакласного читання.