МОВНІ ШТАМПИ

09.01.2014 - 13:21 Одним із шляхів удосконалення української мови є очищення від мовних штампів. Мовні штампи – це перекладені фрази з російської мови. На перший погляд ці вирази наче й звучать українською, але за будовою не відповідають мовним нормам. Штампи порушують стрункість викладу, загромаджують текст зайвими словами, часто є нелогічними, тому їх варто замінювати на українські конструкції. Люби і вивчай рідну мову Наведу приклади таких порушень, які найчастіше трапляються в нашому мовленні, та способи їх заміни: взяти в розстрочку – взяти на виплат виписка з наказу – витяг з наказу високопосадова особа – достойник відзначати свято – святкувати вступити в силу – набрати чинности вступити у шлюб – одружитися (вступити можна в болото). гроші в розмірі 5 гривень – гроші на суму 5 гривень (розмір має взуття, одежа) давати добро – давати згоду добитися результатів – досягти або домогтися результатів (добитися можна до крові) доказати свою правоту – довести свою правоту (доказати казку) задаватись метою – ставити за мету займатися підприємництвом – бути підприємцем закон вступає в силу – закон набуває чинности залишити в спокої – дати спокій заставити це виконати – змусити або примусити це виконати (заставляють річ у ломбарді або кімнату меблями) з політичної точки зору – із політичного погляду крайнє необхідний – конче потрібний місце для сидіння – місце сидіти на даний час – на сьогодні, на цю пору накладна плата – післяплата належним чином – як належить, як слід не в образу сказано – даруйте на слові нанести удар – завдати удару (вітер наносить сміття) нести відповідальність – відповідати ніяким чином – аж ніяк підбивати підсумки – підсумовувати піддати критиці – критикувати переписка продовжується – листування триває прийти до порозуміння – порозумітися. Отож, вилучаємо з власного мовлення штампи й замінюємо їх питомо українськими конструкціями – лаконічними, точними, логічними, що відповідають мові Сенсар.

Орфоепічна хвилинка

Підвищення мовної грамотності школярів

Грамотність - слово багатозначне. У пошире­ному розумінні воно означає насамперед на­писання слів і речень без помилок, згідно з існу­ючими нормами правопису, які відповідають уста­леним нормам сучасної літературної мови.

Одна із складових загальної культури людини є її орфографічна та пунктуаційна грамотність. Уміти грамотно писати - життєва необхідність. Грамотна людина без труднощів напише заяву чи листа, зано­тує почуте або прочитане. Вона, безперечно, скрізь працюватиме краще, продуктивніше. А це те, чого потребує сучасна Україна, якій потрібні грамотні фахівці в усіх галузях державної діяльності. Тому вчителям, а словесникам передовсім, треба дома­гатися, щоб наші учні були освіченими, грамотними людьми, достатньою мірою ознайомленими з бага­тими скарбами української мови і могли практично використовувати їх. Запорука успіху вчителя-словесника в цій справі - вироблення системи навчан­ня грамотного письма.

Дуже важко українській мові в сучасному зруси­фікованому суспільстві стати загальновживаною в усіх сферах життя. Проїжджаючи у транспорті чи проходячи вулицями міста, звертаєш увагу на виві­ски, реклами, афіші, назви магазинів. Місто рясніє чужомовними назвами. І (мабуть, це вже професій­не) часто-густо впадають в око слова, у написанні яких допущені помилки: "діскотека" (дискотека), "евріка" (еврика), "більярд" (більярд), "товари по самих низьких цінах" (товари за найнижчими цінами), "найкращих побажань" (найкращих побажань), "зобов'язаний" (зобов'язаний) та ін. Мимоволі думаєш, що писав цю афішу чи рекламу колишній учень, яко­го словесникові не вдалося навчити грамотного письма. Проте кожен випускник загальноосвітньої школи, а тим паче ліцею чи гімназії, має бути гра­мотною людиною. Це безсумнівно. А ось досягти цього не так то й легко. Звичайно, багато залежить від самого учня, однак майстерність учителя відіграє чи не вирішальну роль, тому що він не тільки вчить, а й повсякденно спонукає учня підвищувати мовну грамотність.

Вивчаючи зі школярами правопис, ми зустрічає­мося з великими труднощами. Словесник насам­перед вимагає знання теорії мови - так диктує про­грама. Та щоб забезпечити грамотність, самого лише знання правил не досить, потрібна також різноманітна й ефективна практика письма, вико­нання навчально-тренувальних вправ, які мають виробити навички безпомилково і швидко застосо­вувати вивчені правила, працювати свідомо, адже правописна практика взаємопов'язана з постійним мисленням.

Передумовою правильного виконання різних видів завдань є стійка увага. Розсіяність - харак­терна психологічна особливість підлітків. Тому-то учнів насамперед слід привчати слухати, систе­матично й наполегливо виробляти вміння зосере­джуватися під час будь-якої письмової роботи. Проте одних словесних спонукань не досить. Для цього потрібні різноманітні, добре підготовлені навчальні завдання, які активізували б думку учня. Крім того, кілька робіт учитель має перевірити, на оцінку під час уроку, чим стимулюватиме дітей ви­конувати завдання уважно, з почуттям відповідаль­ності.

Серед різноманітних засобів, що застосовують­ся у школі для досягнення глибоких знань учнів з мови, дуже важливе місце відводиться роботі вчителя над виправленням помилок. Про порядок ве­дення й перевірку шкільних зошитів говориться у програмі з української мови: від учителя вимагаєть­ся перевіряти зошити, в яких виконуються на­вчальні класні й домашні роботи у 5-му класі - після кожного уроку в усіх учнів протягом першої чверті, з другої ж чверті у 5-9-х класах - після кожного уроку тільки в слабких учнів, у решти - не всі роботи, а найважливіші, але з таким розрахунком, щоб раз на тиждень перевірялися зошити всіх. Практика переконує: словесник має регулярно забирати для перевірки зошити як з класними, так і домашніми роботами. Така систематична фронтальна пере­вірка спонукає школярів завжди пам'ятати, що кож­на робота може бути перевірена й оцінена вчите­лем.

Я у своїй роботі не обмежуюся лише власною перевіркою виконання учнівських робіт, а й викорис­товую самоперевірку, взаємоперевірку, привчаючи таким чином школярів критично ставитися до своїх помилок і помилок товаришів.

Серед багатьох прийомів виправлення орфо­графічних і пунктуаційних помилок найефективні­шими є ті, які допомагають дітям усвідомити допу­щені ними помилки в письмових роботах різного виду й позбутися їх. Так, у зошиті слабкого учня за­креслюю написане неправильно і зверху подаю пра­вильний варіант, у роботі сильного учня - просто підкреслюю, а виправляю лише помилки на ще не вивчені правила. Підкреслюю помилки за встанов­леним принципом, а саме: орфографічні - двічі (на полях ставлю (І), пунктуаційні - один раз (на по­лях - V), стилістичні - хвилястою лінією (в окремих випадках на полях пишу пояснення). Пропущені розділові знаки ставлю сама, зайві -закреслюю. При неправильному розташуванні слів у реченні над словами ставлю цифри, визначаючи ними по­слідовність.

Не кожне порушення орфографічних чи пунктуа­ційних правил вважаю помилкою. Адже й орфо­графічні, й пунктуаційні помилки бувають грубі та негрубі. Не врахувавши це, ми не зможемо об'єктив­но оцінити рівень грамотності учнів, правильно організовувати їхню подальшу роботу.

Велике значення має для учня оцінка за викона­не завдання, адже це важливий стимул у вивченні мови. Тому, виправляючи помилки, беру до уваги, в якій роботі вони допущені: у тренувальній, письмовій з розвитку зв'язного мовлення чи в контрольній. Окрім того, до кожного учня застосовую індивідуаль­ний підхід, зважаю на його здібності, ставлення до навчання взагалі й до вивчення мови зокрема. Це допомагає мені підвищувати грамотність навіть у найслабших учнів. Вважаю за доцільне зазначити, що як би не було важко вчителеві, виконані учнями письмові роботи будь-якого типу мають перевіряти­ся до наступного уроку, поки у свідомості учня "свіжі" спогади про те, що він писав і як писав.

Програмою передбачено спеціальні уроки ана­лізу письмових робіт та роботи над помилками. Вони дають бажаний ефект лише тоді, коли така робота проводиться в певній системі, коли увесь матеріал згрупований, а послідовність уроку та методичні прийоми добре продумані.

Робота над помилками проводиться в зошитах, де виконувалися завдання.

Найповнішу картину успішності учнів дають на­писані ними перекази і твори, бо саме вони потре­бують активного творчого застосування у мовній практиці здобутих знань, умінь, навичок. У таких роботах мовні помилки поділяються на: орфо­графічні, пунктуаційні, граматичні (словотворчі - будова і творення слів; морфологічні - зміна форм слів; синтаксичні - будова словосполучень і речень), лексичні і стилістичні.

У боротьбі за високу грамотність важливо, щоб робота вчителів-словесників була підтримана всіма педагогами школи, щоб усі вчителі-предметники виробляли в учнів навички логічно, послідовно, чітко й грамотно висловлювати свої думки усно й на письмі, збагачували мову учнів науковими терміна­ми зі свого фаху. Для досягнення цієї мети вчитель повинен передовсім стежити за власною як усною, так і писемною мовою, багато читати, частіше звер­татися до словника.

Ефективним засобом підвищення мовної грамот­ності учнів, а також їхнього мовленнєвого розвитку є позакласні заходи і уроки з позакласного читання. Шкільні програми з літератури передбачають також твори для самостійного читання. Важливе не тільки саме прочитання рекомендованого твору, а й думки та почуття, які він викликає. Тому періодично про­воджу письмові роботи за творами з позакласного читання.